Жіночий кар’єрний клуб «Вікно до успіху» – це програма професійного розвитку жінок, зініційована Ранією Андерсон, авторкою книги “Мене не спинити”, провідною експерткою та тренеркою світового рівня з кар’єрного зростання жінок-підприємців.
Засідання ужгородської філії клубу проводилися на базі центру Windows on America, що функціонує при Закарпатській обласній науковій бібіліотеці ім. Ф. Потушняка.
Фасилітаторкою була викладачка кафедри англійської філології Ужгородського національного університету Антоніна Булина.
Галина Шумицька: “Кожна можливість повноцінного спілкування – це новий ракурс бачення на те саме у подарунок. Диву даєшся, коли отримуєш відповіді на якісь дуже важливі для себе питання через іще вчора незнайомих людей. Торкнулися одна одної думками, серцями, душами – і кожна пішла далі своєю дорогою.
Збагачена. Надихнена. Саме такими були наші зустрічі. Онлайн. Офлайн. Книга Ранії Андерсон “Мене не спинити” цілком несподівано стала етапною. Фасилітаторка Антоніна Булина своїм зацікавленим ставленням до того, що робить, заряджала на успіх. Дякую від усієї душі, My Dear Teacher! Window on America з її милими господинями Любов’ю Толстовою і Вікторією Замулою, щиро дякую за гостинність, теплу й комфортну атмосферу!
Дівчата, з якими разом приємно було розширяти свої СТІНИ, РАМКИ, бажаю вам якнайповнішої реалізації!!! Втілення задуманого!!!”
Антоніна Булина, фасилітаторка жіночого кар’єрного клубу, що завершився влітку цього року:
“Пишу ці рядки з натхненням, друзі! Хочу подякувати дівчатам за виявлене бажання поринути на якийсь час у діяльність жіночого клубу, пані Ранії Андерсон за можливість працювати на основі її книги, організаторам з America House Kyiv, дівчатам з Window on America Uzhhorod за підтримку ідеї щодо проведення жіночого кар’єрного клубу “Вікно до успіху”.
Ну ось нарешті дівчата, як учасниці та я, як фасилітаторка, клубу “Вікно до успіху” отримали сертифікати після його завершення. Як кажуть, осінь – врожайна. Коли дивлюся на сертифікат, одразу виникає таке відчуття, що “можу все”. Символічне поєднання кольорів та сама концепція – жінка, яка розсуває умовні стіни чи, так би мовити, розширює рамки сприйняття.
Найголовніше, напевно, було те, що ми мали можливість спілкуватися та усвідомити, що ми різні (зокрема, якщо подивитися на світлину, одразу стає весело, бо один сертифікат перевернутий (випадково/невипадково), але це – теж сертифікат)!!! Радію, що в такому шаленому потоці життя дівчата знаходили час для долучення до зустрічей.
Хочу поділитися осяянням. У мене промайнула думка: “Ну, звичайний собі сертифікат… ”. Тобто, це не є сертифікат про якісь визначні досягнення чи отримання грошової премії. І в ту ж мить я усвідомилюю – як швидко ми можемо знецінити те, що робимо. Мені стало сумно і неприємно.
Тому хочу побажати кожному з нас, дорогі учасниці клубу, тішитися кожним кроком, який ми робимо у пізнанні себе та світу, бути вдячними, коли на своєму життєвому шляху зустрічаємо людей, зокрема, жінок, які знаходяться на одній хвилі з нами, коли ми можемо обмінятися енергією, бо відчуваємо, що це “наші люди”.
