Цей день (та й наступні теж) дав мені гостре відчуття того, як усе змінилося. Я мала чітке уявлення, як би все мало відбуватися, і навіть зробила для цього все можливе. Але все було геть не так!
Круте пропрацювання прийняття. Не тому що я така крута, а тому що було чітке усвідомлення: по-іншому не буде. Розум бунтував. А щось усередині м’яко вело до води, до сонця, до людей, які не є рідними по крові, але є такими за духом.
Хтось дуже уважний, дуже чутливий і водночас дуже строгий посіяв фіалок так рясно, як ніколи. Я їх так люблю! Так видивляюся щовесни! Так радію одній, двом, трьом… А тут цілими плахтами, мовляв, на – дивися, насолоджуйся, і просто будь. Як вони. Вони просто цвітуть, проживаючи свої природні цикли. І цього року цвітуть так, як ніколи.
Намагаюся бути глибоко в моменті й ловити ті благословення, які посилає мені Всесвіт через людей. Квіти, діти, смачна їжа, щедрі подарунки… І моє відкрите (наважилася) серце… Ніхто мені не ворог. Всі учителі.
Дякую кожному/кожній, хто в ці дні був поруч – думкою, словом, увагою, турботою, виділеним дорогоцінним часом. Хай все повертається сторицею…
З любов’ю – ГШ
Березень 2026
