Дорога туди з боку Кострина – це доволі стрімкий постійний підйом протяжністю близько 6-7 км. Не знаю, чи пішла би, якби знала наперед. Хоч пішла би. Бо туди кличе Янко. Проте є один секрет: перед тим, як почути Янка, треба почути себе.

Хто це? Такий собі Лісовий Чоловік😊 Який розмовляє з деревами, добре знає їхню сутність. За фахом художник, скульптор, архітектор. І не лише будівельних споруд.

Кострище вже чекає гостей-«позвоночників» (ми озвалися телефоном заздалегідь😊 а бувають ще «проходимці» й олігархи) – біля вогню завжди добре. З’являється якось непомітно. Спершись на свою фейсу, з якою не розлучається, веде мову про те, про се… Вслухаюся навіть не стільки у зміст того, що каже, як у тембральність і ритмомелодику його голосу – схоже на жебоніння струмка восени. Добре, затишно. Чітке усвідомлення, що все, що з тобою відбувається, відбувається для тебе і через тебе для інших.

Біля нього інші чоловіки. Називає їх сподвижниками. Творять разом. З дерева, з каменю. Пригощає чаєм – смак особливий. Як і все навколо. А тоді цілком несподівано розглядаємо разом його картини, ескізи, зарисовки… Хоч мені хотілося різьбярську його роботу подивитися ближче. Тонкі й плавні лінії вигину жіночого тіла. Кидаю погляд на його міцні й мускулисті руки, які тримають ці аркуші, – дивно якось, що вони спроможні одночасно на одне й інше: таку міцність і таку ніжність, суворість і м’якість.

А навколо Золота Осінь виграє всіма барвами на сильному полуденному Сонці. Пахне всіма порами року водночас: осінню найвиразніше, але й залишками пристрасного літа, ніздрі десь-подесь вловлюють то пустотливий весняний легіт, то суворий подих – попереду зима. Циклічність. У природі. У людському житті. І так хочеться ЖИТИ. І дихати. На повні груди.

І живеш. І дихаєш. Бо попереду ще добрих 10 км по схилу вниз. Ноги втомлені. Душа спокійна й умиротворена. «Ти ще сюди прийдеш», – чую поміж іншим під час бесіди з Янком. Усміхаюся про себе. Не знаю. Може, й прийду. Думаю про інше: про Чоловічу сутність, яка ЗНАЄ, яка МОЖЕ, яка БЕРЕЖЕ. Все навколо. Від цього спокійно. Від цього затишно. Від цього кайфово.

Фото Валерії Цікавої
Закрити меню