В гостях у Святого Миколая мріяла побувати з дитинства! Тільки ж хто його знав, що це станеться влітку в Туреччині. Нині це місто називається Демре, і саме тут можна побачити руїни древнього міста Міра (Міра Лікійська), яке вважається батьківщиною Св. Миколая. Місто цікаве також скальними гробницями й амфітеатром.

Стверджують, що він був єпископом цього міста з 300 року нашої ери і що саме в Церкві Святого Миколая Чудотворця перебували його мощі, доки їх не перевезли до Італії, де вони і тепер зберігаються в крипті базиліки Святого Миколи в місті Барі. Цікаво, що під час розповіді про храм і його старовинні фрески екскурсовод навела паралель із ще однією сакральною та архітектурною пам’яткою світового значення, де частина фресок виконана у візантійській техніці Х-ХІІ ст., а частина приписується послідовникам італійської школи Джотто ХІV ст. Здогадалися, про що йде мова? Про нашу Горянську Ротонду!!! Про всяк випадок даю тут покликання на гарну статтю Тетяни Когутич про неї: доводилося вже не раз чути, що люди НІЧОГО про це не знають, не чули, не бачили… 

Острів Кекова – дуже живописне місце. Захоплює передусім затонулим містом, руїни якого можна побачити частково вздовж берега Егейського моря, частково неглибоко в морі.

Приємно вразила якість доріг – у них вкладаються величезні кошти, бо ж звідси починається туристична привабливість регіону. Правда, турки на дорогах – це щось особливе 🙂 Дається взнаки їх гарячий темперамент 🙂 Неприємно – туристи слов’янського типу, які трусять мандариновим деревом, як грушею… Словом, Середземномор’я на південному узбережжі Туреччини має чимало цікавих сюрпризів 🙂

Закрити меню