Тернопіль

Не доводилося бути в цьому місті жодного разу, і це трохи дивно, мабуть, бо ж недалеко. З чим чи з ким асоціювалося до особистого знайомства? З Братами Гадюкіними, культовим українським рок-гуртом кінця 80-х – початку 90-х, коли наша солодка молодість була такою розхристаною і трохи босяцькою:

«Я мав 17 років Я вчитися не хтів Я втік від мами з татом Я болт на все забив В Тернополі торчав Катав у ширку дімідрол Я ненавидів поп Я слухав тіко рок-н-рол»  

Пам’ятаєте? Хто пам’ятає, звісно😊) Ну ще, може, з Притулою. Та етимологічними якимись розмислами. Ага, ще з Соломією Крушельницькою, «Вагнерівською примадонною ХХ ст.», «Найвеличнішою і найчарівнішою Баттерфляй», яка народилася неподалік. Це я про асоціативні зв’язки.

Але прийшов час і на ближче знайомство😊 Мій візит насправді був відрядженням з виробничих питань, але перетворився на захопливу мандрівку (дякую величезне всім до цього причетним!). Й оскільки я не належу до людей, які до деталей проглядають свою подорож заздалегідь, то й море в центрі міста мене вразило до тих глибин мого єства, коли прокидається оте дівчисько на кшталт «братів», згаданих вище, і вищить від захоплення😊))

Мабуть, всі на світі, крім мене, знають, що то за море😊 Тернопільський став/озеро/море – велика штучна водойма в центрі Тернополя, створена на місці боліт на річці Серет. Пишуть, що йому стільки ж років, скільки й місту, тобто вони з 16 ст. Має свою непросту історію. Тепер тут катери, теплоходи, яхти. Зрозуміло, що це стало моїм пріоритетом з першої секунди. І, так, я привезла магнітик зі своїм фото, яке мені люб’язно зробила талановита місцева маркетологиня😊 Чому не фотографка? Тому що зробила два магнітики, запропонувавши вибрати😊 Що я мала зробити? Допустити, щоб вона другий викинула? Ясно, що ні. Викупила обидва😊

До речі, друге, що мене вразило, це велика кількість молоді на вулицях міста. А ще вони увечері збираються на набережній неподалік острова Кохання (як без нього😊) і співають, танцюють. І це виглядає фантастично. Тобто «брати» не могли не співати про «файне місто Тернопіль». Хлопців своїх вони теж хоронили цими днями, як і всі інші міста й села українські. Везуть на машині центральними вулицями, дають знати сигналячи…

Працювала в ТНПУ (Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка). Люблять вони свій університет, бережуть. Мають Біблійний сад, де висаджують дерева, згадувані в Біблії, пам’ятник Біблії, біля якого студенти обіцяють вчитися😊 Приємні, гостинні, працьовиті люди. Як і багато де на нашій землі.

Ще одне місце, де мені добре😊 Дякую!

25-27 червня 2026 р.