Мабуть, трохи дивно жити за дві години їзди машиною до них і за стільки років там не побувати. Але, кажуть, ніколи нічого не пізно – все завжди вчасно. Надолужуємо пропущене, відновлюємо втрачене.

Вважається, що це найкрасивіші і найвищі гори в Словаччині – вони утворюють найвищу частину Карпат. А ще їх ласкаво називають «мініатюрними Альпами». Хоч я би, по правді кажучи, не дуже їх порівнювала, ніби применшуючи при цьому татранську красу й силу. Побувавши на одному з п’ятнадцяти найвищих пагорбів Високих Татр, розумію, що попереду ще багато дивовижного.

Тому наразі кілька настроєвих фото звідти… Гори наповнюють, надихають, дають силу й певність у тому, що навіть вони розступаються, якщо мають справу з вірою, помноженою на силу волі. Чи навпаки. Горянка душею, почуваюся там по-особливому.