Синевир

Дорога сюди пролягла давно. І кожного разу озеро вражало величністю і до певної міри неприступністю. Цього разу не так. Воно чи то втомлене від неймовірної кількості людей, які сюди приходять, чи пішло собі кудись углиб, зовні обмілівши… Ще й зацвіло. Фахівці би якось це прокоментували.

Мені ж тепер схоже на ставок. Але такий живий!! Рибки зграйками їдять майже з рук. Повно водоростей. Нові мостики з’явилися. Стежка навколо озера обладнана перилами. Багато цікавих локацій для приваблювання туристів. Національний одяг, який можна приміряти.

На Синевирському перевалі привертає увагу Долоня Бокораша – міцна, чоловіча😊 А ще мініскульптурка Михайла Колодка «Танець аркан».

Змінилося відчуття цієї місцини. Первозданність природи й автентика впереміш із сучасними цивілізаційними елементами сприймаються неоднозначно… Морське Око причаїлося. Як буде далі – поДИВИмося.