Солотвино

Тут вода, аналогів якій нема у світі. За складом порівнюють з водами Мертвого моря. Чудодійної сили ропа тримає легко й невимушено – робити нічого не треба – просто розслаблюєш тіло й лягаєш на воду. Правда, це «просто» вдається це не з першого разу – звиклося якось: аби вижити – треба гребти…

А поруч справжнісінький шанхай у найнепривабливішому значенні. Курява, пилюка, бруд, пляшки й всякий непотріб у тій самій соляній ропі, яка лікує зболене людське тіло. Причому в одній і тій самій водоймі за кілька кроків вода має різну температуру: отам несподівано десь ізнизу забило джерело з дуже гарячою водою – люди гріються сидячи просто у вкинутих сюди відпрацьованих шинах. Від усього цього голова йде обертом. Думка одна: ми навіть не дикуни – ми справжнісінькі варвари. Так було два роки тому.

Цьогоріч потрапила сюди восени. Людей нема. Тихо. Вода чиста, заспокоєна. Прибрано. Скрізь нові ДОРОГИ!!! Люди захоплено розповідають про новообраного голову ТГ, який багато робить з розумом. Сподіваюся, і з душею. Дай Боже.