Гіссен – Марбург – Візбаден (Німеччина)

Зустрілися ми не дуже, чесно кажучи. Аеропорт у Франкфурті – це якесь чудовисько, що не має меж. Насправді він просто величезний. Тому знайти там свій багаж стало першим квестом. За тиждень перебування тут квестів вистачало, але про це деінде. Тут про мандри. Тож…

Гіссен та Марбург – університетські містечка на кшталт Ужгорода. Різниця в тому, що Марбург на горі, а Гіссен – низинний, тому його символом є двірник. Чому так? Сама назва міста від німецького дієслова «лити, поливати». Коли йдуть дощі, то, зрозуміло, сюди намиває, тому все це треба прибирати – двірник важливий😊 Приємно бачити у вітрині якогось магазину цілу експозицію з лійок, виконану у жовтій та блакитній барвах. Трапляються й інші елементи вербального й невербального ландшафту, з яких видно ставлення до України. Наших біженців тут багатенько – 1,1 млн.

У Гіссенському університеті, який тут заснували ще на початку 17 ст., викладав свого часу фізик Вільгельм Конрад Рентген (тут і похований) та хімік Юстус Лібіх, іменем якого тепер названий університет. Щодо Марбурга, то його називають казковим містом-музеєм з потужною цитаделлю (Ландграфський замок) на високому пагорбі Шлоссберг. Тут стерті межі між глибоким Середньовіччям та сучасністю. Тутешній університет ще старіший – середини 16 ст. Це перший протестантський університет Німеччини, у якому вчилися брати Грімм (Вільгельм та Якоб).

«Казки братів Грімм» – моя перша книга, яку я прочитала, щойно навчилася читати. Знайшла її у бібліотеці мого вуйка Михайла. А мій малий тоді брат читати ще не вмів, а дуже любив казку «Бременські музиканти», яку йому треба було читати по кілька разів на день. Тож я її трохи ненавиділа😊 У Марбурзі багато що нагадує про цих казкових братів, наприклад, гігантська туфелька Попелюшки біля підніжжя замку. Церква Святої Єлизавети теж справляє враження – шедевр німецької готики початку 13 ст.

Візбаден – це дещо зовсім інше. Головна купальня Німеччини, заснована ще в епоху Римської імперії. Плюс найпозитивніший уплив вихідного дня😊 У будь-якому разі прогулянка по річці Рейн позначилася на моєму настрої визначально. Можливо, в одному з попередніх життів я була піратом або моряком чи капітаном. Словом, кимось, хто дуже любив летіти по воді назустріч всім вітрам…

Назва міста означає «Лугові ванни». Воно є одним із найстаріших курортів Європи: 26 гарячих і декілька холодних термальних джерел. А ще тут виноградники й, відповідно, дуже смачні свої вина. Riesling – до кольору, до вибору. Grauburgunder теж дуже й дуже😊

Традиційний німецький шніцель та картопляний салат я таки покуштувала у вихідні. Недільні булочки з ранковою кавою теж суперезні! Словом, смачно, гостинно, по-домашньому тепло. Бо серед своїх. Яких прийняла німецька земля. Рада знайомству! Вдячна за здобутий різноплановий досвід.