Мшана. Лемківське село. Тепер це територія Польщі. Належить до гміни Дукля Кросненського повіту Підкарпатського воєводства.

Моїх предків по маминій лінії виселили звідси в результаті акції «Вісла».

Везли у Сибір – не довезли з якихось причин. Опинилися у Дніпропетровській тоді області, проте не прижилися. Вирішили, будь-що-будь, повертатися в рідні краї: доїхали до Львівської області й усвідомили гірку правду: далі не пройти, і не проїхати, і навіть не проповзти – совєтський кордон став міцно на дорозі додому. Скільки пам‘ятаю мою світлої пам‘яті бабу Пелагію (Пайзу – так її кликали дома), сідала після щоденної роботи на порозі обличчям на захід і мріяла про те, щоб ще хоч разочок потрапити у свої гори – додому. Не судилося… Дід Василь теж щовечора разом з молитвою на ніч шепотів, як тихо мені зізнавався, коли ніхто не чув, що згадує всіх-всіх односельців, аби не забути. Хоч зовні проживав цей розрив якось ніби легше.

Мені таки поталанило туди дійти-доїхати через 75 років після їх депортації. 2019 року поїхали туди з уже дорослими дітьми. Вперше. Дуже дивне відчуття, коли потрапляєш кудись уперше, але почуваєшся ДОМА.

Закрити меню