При в’їзді в місто охопило якесь дежав’ю: намагалася зрозуміти, на що воно мені так схоже, і згадала – на Москву! Правда, це дитячі спогади: була там 12-річною.

Воно й не дивно, бо, порівняно з іншими європейськими містами, воно не старе, а в часи диктатури Чаушеску тут наполегливо розвивали промисловість і відповідну інфраструктуру. Саме з того часу Бухарест отримав спадок у вигляді однотипних сірих залізобетонних споруд і став називатися містом контрастів. До того його називали «Маленьким Парижем»: з ХІХ ст. міські забудови зводили у французькому стилі бозар, для якого характерні широкі площі й бульвари. 

Після ознайомлення з історичним центром міста це стало цілком очевидно. Повірилося, що це справді «місто радості» – саме так перекладається його назва з румунської мови. 

Вразила Національна бібліотека і те, як тут працює СУР (Союз українців Румунії).

Закрити меню